Головна Місячний календар Місячна астрологія Посівний календар Про сайт Полегшена версія

Сьогодні: 20-09-2018

12-й місячний день

Знак: Водолій
Стихія: повітря



Розрахунки

Інший день:



Фаза: друга чверть



Око Відродження
<<попередня початок наступна>>

Лами цього монастиря володіють секретом невичерпного джерела молодості вже протягом декількох тисяч років. Говорили, що від тих, хто добрався до монастиря, лами нічого не приховують, охоче посвячуючи прибулих у таємницю джерела. От тільки добратися туди було не так просто.

Як і переважна більшість людей, полковник Брэдфорд почав відчувати багаж літ, коли йому перевалило за сорок. З кожним роком він почував, що старість неухильно наближається, тіло слухається його усе гірше, і не за горами вже той фатальний день, коли він змушений буде змиритися з остаточною перемогою старечої дряблості над тілом і розумом, які багато років вірно служили йому. Не дивно, що давня легенда про джерело молодості розбудила в ньому живий інтерес. Не будучи обмеженим властивим місцевим жителям побожним жахом перед традиційними табу, він розпитував усіх, кого міг, зіставляв розрізнені клаптики інформації й поступово приходив до висновку, що за всім цим криється щось реальне існуюче. Наближався строк відставки сера Генрі. Тому один раз у базарний день полковник зважився звернутися до одного з гірських лам, який прибув з тих далеких місць, з питанням про місце розташування обителі, де зберігалося джерело молодості. Але той не сказав йому нічого зрозумілого, тому що не знав жодного англійського слова, а полковник володів лише тим діалектом, на якому розмовляли по південну сторону головного хребта. Місцеві жителі, що розуміли гірський діалект, яких полковник намагався залучити як перекладачів, поверталися й негайно йшли, тільки-но мова заходила про джерело молодості. А по загальних уривчастих відомостях, які серові Генрі вдалося почерпнути з тієї бесіди, встановити скільки-небудь точне місцезнаходження монастиря не представлялося можливим. Але в самому кінці розмови горець зміряв полковника довгим уважно-відстороненим поглядом і дуже чітко вимовив кілька слів, від яких у чергового товмача буквально встало сторчма волосся. Він посірів, весь знітився й зробив - було спробу піти й змішатися з юрбою - все це відбувалося посередині базару, що розташовувався на околиці містечка. Полковник вчасно встиг схопити товмача за рукав, притягнув його до себе й запитав:

- Що сказав лама?

- Він говорити, що сказати лама Ки про ти... - видавив із себе вкрай переляканий товмач.

Полковник повернувся, щоб запитати в горця, хто такий лама Ки, але горець уже встиг загубитися в юрбі.

Озброївшись дивним ім`ям невідомого лами як ключем, полковник із заповзяттям взявся за нову серію розпитів. Але якщо раніше багато місцевих жителів цілком охоче йшли на розмову про джерело молодості, те тепер, тільки-но почувши магічне "лама Ки", демонстрували реакцію, що повністю збігалася з реакцією товмача.

Зрештою наступив літній день, коли полковник повинен був піти у відставку. Інший офіцер прийняв командування частиною, і на наступний ранок серові Генрі належало відправитися в Англію, щоб одержати нове призначення - на цивільну службу в королівському дипломатичному корпусі. Увечері він відправився на пагорб за околицею містечка. Йому хотілося востаннє глянути на захід Сонця над горами й побути наодинці із зоряним небом. Коли зовсім стемніло, сер Генрі ліг на землю. Він довго дивився в небо й не помітив, як задрімав. І раптом у сні йому почувся голос, що на гарній англійській повільно вимовив:

- Лама Ки-Ньям – посланник обителі. Він приводить у монастир тих, хто обраний. Він довідався про тебе й буде тебе пам`ятати. Не бійся часу й повертайся.

Від несподіванки полковник прокинувся. Світили зірки. Містечко спало біля підніжжя пагорба в оточеній темними велетенськими горами долині.

- І тоді я твердо вирішив для себе, що, остаточно вийшовши на пенсію, неодмінно повернуся в Індію й зроблю все можливе, щоб відшукати джерело молодості й розкрити секрет "Ока Відродження", - закінчив свою розповідь полковник. - З тих пір ця ідея не залишає мене, і мені здається, що прийшов, нарешті, час її реалізувати. Ніякої страшної таємниці, що Вам слід свято зберігати, тут, як Ви самі бачите, немає. Ми ж з вами не затуркані горці, а цілком освідченні джентльмени. Просто я хотів розповісти все це Вам для того, щоб запропонувати відправитися на пошуки джерела невичерпної молодості разом зі мною. А нерішучість моя пояснюється от чим: я досить і досить сумніваюся в тому, що ви зможете віднестися до всієї цієї містики серйозно. Зрозумійте мене правильно - я в жодному разі не маю наміру вимагати від вас участі в моїй - будемо називати речі своїми іменами - авантюрі, тому дане вами слово рівно ні до чого вас не зобов`язує. Просто якщо у вас є час і вас це зацікавило, я буду радий відправитися туди у вашій компанії.

Полковник був абсолютно правий. Зрозуміло, першою моєю реакцією на його розповідь була типова реакція на подібні речі, властива всякій раціонально мислячій людині - я не проминув нагоди відразу висловити міркування щодо неможливості існування такого явища, як невичерпне джерело молодості. Я просто не міг собі представити, що б це могло бути. Але сер Генрі завжди складав на мене враження людини винятково розсудливої й настільки вірив у те, про що тільки що мені розповів, що я не міг не засумніватися в справедливості свого відношення до його розповіді. У якийсь момент у мене навіть виникло бажання приєднатися до полковника, але, зваживши всі "за" й "проти" і віднісши їх з тією важливістю, що представляла для мене тоді моя кар`єра, яка саме досить успішно почала розвиватися, я все-таки волів відмовитися. Однак відговорювати полковника не став. Втім, якби я й спробував це зробити, то безсумнівно зазнав би невдачі. Намір сера Генрі був наміром військової людини, що звикла брати на себе всю повноту відповідальності за кожен свій крок і кожне рішення.

Через два тижні полковник Брэдфорд виїхав.

Згадуючи про нього, я іноді відчував почуття жалю про те, що не відправився в цю експедицію разом з ним. Щоб якось позбутися внутрішньої незручності, я намагався переконати себе в неможливості існування джерела молодості.

- Дурниця якась, - говорив я собі, - хіба може людина перемогти старість? Адже це - природний процес, і ніколи ще ніде на Землі час не рухався назад. Просто потрібно змиритися й старіти достойно. Адже бувають же, справді, благовидні старці, старість яких виглядає мало не прекрасною. І нема чого жадати від життя того, чого вона не може дати.

Але десь у глибині душі мені все-таки не давала спокою думка. - А раптом? Раптом невичерпне джерело молодості дійсно існує? Раптом комусь удалося поаернути назад час? Що тоді? Боже, це важко навіть уявити.

Мені так хотілося, щоб "Око Відродження" не було просто гарною легендою, і щоб полковникові Брэдфорду вдалося розкрити його таємницю.

* * *

Лами цього монастиря володіють секретом невичерпного джерела молодості вже протягом декількох тисяч років. Говорили, що від тих, хто добрався до монастиря, лами нічого не приховують, охоче посвячуючи прибулих у таємницю джерела. От тільки добратися туди було не так просто.

Як і переважна більшість людей, полковник Брэдфорд почав відчувати багаж літ, коли йому перевалило за сорок. З кожним роком він почував, що старість неухильно наближається, тіло слухається його усе гірше, і не за горами вже той фатальний день, коли він змушений буде змиритися з остаточною перемогою старечої дряблості над тілом і розумом, які багато років вірно служили йому. Не дивно, що давня легенда про джерело молодості розбудила в ньому живий інтерес. Не будучи обмеженим властивим місцевим жителям побожним жахом перед традиційними табу, він розпитував усіх, кого міг, зіставляв розрізнені клаптики інформації й поступово приходив до висновку, що за всім цим криється щось реальне існуюче. Наближався строк відставки сера Генрі. Тому один раз у базарний день полковник зважився звернутися до одного з гірських лам, який прибув з тих далеких місць, з питанням про місце розташування обителі, де зберігалося джерело молодості. Але той не сказав йому нічого зрозумілого, тому що не знав жодного англійського слова, а полковник володів лише тим діалектом, на якому розмовляли по південну сторону головного хребта. Місцеві жителі, що розуміли гірський діалект, яких полковник намагався залучити як перекладачів, поверталися й негайно йшли, тільки-но мова заходила про джерело молодості. А по загальних уривчастих відомостях, які серові Генрі вдалося почерпнути з тієї бесіди, встановити скільки-небудь точне місцезнаходження монастиря не представлялося можливим. Але в самому кінці розмови горець зміряв полковника довгим уважно-відстороненим поглядом і дуже чітко вимовив кілька слів, від яких у чергового товмача буквально встало сторчма волосся. Він посірів, весь знітився й зробив - було спробу піти й змішатися з юрбою - все це відбувалося посередині базару, що розташовувався на околиці містечка. Полковник вчасно встиг схопити товмача за рукав, притягнув його до себе й запитав:

- Що сказав лама?

- Він говорити, що сказати лама Ки про ти... - видавив із себе вкрай переляканий товмач.

Полковник повернувся, щоб запитати в горця, хто такий лама Ки, але горець уже встиг загубитися в юрбі.

Озброївшись дивним ім'ям невідомого лами як ключем, полковник із заповзяттям взявся за нову серію розпитів. Але якщо раніше багато місцевих жителів цілком охоче йшли на розмову про джерело молодості, те тепер, тільки-но почувши магічне "лама Ки", демонстрували реакцію, що повністю збігалася з реакцією товмача.

Зрештою наступив літній день, коли полковник повинен був піти у відставку. Інший офіцер прийняв командування частиною, і на наступний ранок серові Генрі належало відправитися в Англію, щоб одержати нове призначення - на цивільну службу в королівському дипломатичному корпусі. Увечері він відправився на пагорб за околицею містечка. Йому хотілося востаннє глянути на захід Сонця над горами й побути наодинці із зоряним небом. Коли зовсім стемніло, сер Генрі ліг на землю. Він довго дивився в небо й не помітив, як задрімав. І раптом у сні йому почувся голос, що на гарній англійській повільно вимовив:

- Лама Ки-Ньям – посланник обителі. Він приводить у монастир тих, хто обраний. Він довідався про тебе й буде тебе пам'ятати. Не бійся часу й повертайся.

Від несподіванки полковник прокинувся. Світили зірки. Містечко спало біля підніжжя пагорба в оточеній темними велетенськими горами долині.

- І тоді я твердо вирішив для себе, що, остаточно вийшовши на пенсію, неодмінно повернуся в Індію й зроблю все можливе, щоб відшукати джерело молодості й розкрити секрет "Ока Відродження", - закінчив свою розповідь полковник. - З тих пір ця ідея не залишає мене, і мені здається, що прийшов, нарешті, час її реалізувати. Ніякої страшної таємниці, що Вам слід свято зберігати, тут, як Ви самі бачите, немає. Ми ж з вами не затуркані горці, а цілком освідченні джентльмени. Просто я хотів розповісти все це Вам для того, щоб запропонувати відправитися на пошуки джерела невичерпної молодості разом зі мною. А нерішучість моя пояснюється от чим: я досить і досить сумніваюся в тому, що ви зможете віднестися до всієї цієї містики серйозно. Зрозумійте мене правильно - я в жодному разі не маю наміру вимагати від вас участі в моїй - будемо називати речі своїми іменами - авантюрі, тому дане вами слово рівно ні до чого вас не зобов'язує. Просто якщо у вас є час і вас це зацікавило, я буду радий відправитися туди у вашій компанії.

Полковник був абсолютно правий. Зрозуміло, першою моєю реакцією на його розповідь була типова реакція на подібні речі, властива всякій раціонально мислячій людині - я не проминув нагоди відразу висловити міркування щодо неможливості існування такого явища, як невичерпне джерело молодості. Я просто не міг собі представити, що б це могло бути. Але сер Генрі завжди складав на мене враження людини винятково розсудливої й настільки вірив у те, про що тільки що мені розповів, що я не міг не засумніватися в справедливості свого відношення до його розповіді. У якийсь момент у мене навіть виникло бажання приєднатися до полковника, але, зваживши всі "за" й "проти" і віднісши їх з тією важливістю, що представляла для мене тоді моя кар'єра, яка саме досить успішно почала розвиватися, я все-таки волів відмовитися. Однак відговорювати полковника не став. Втім, якби я й спробував це зробити, то безсумнівно зазнав би невдачі. Намір сера Генрі був наміром військової людини, що звикла брати на себе всю повноту відповідальності за кожен свій крок і кожне рішення.

Через два тижні полковник Брэдфорд виїхав.

Згадуючи про нього, я іноді відчував почуття жалю про те, що не відправився в цю експедицію разом з ним. Щоб якось позбутися внутрішньої незручності, я намагався переконати себе в неможливості існування джерела молодості.

- Дурниця якась, - говорив я собі, - хіба може людина перемогти старість? Адже це - природний процес, і ніколи ще ніде на Землі час не рухався назад. Просто потрібно змиритися й старіти достойно. Адже бувають же, справді, благовидні старці, старість яких виглядає мало не прекрасною. І нема чого жадати від життя того, чого вона не може дати.

Але десь у глибині душі мені все-таки не давала спокою думка. - А раптом? Раптом невичерпне джерело молодості дійсно існує? Раптом комусь удалося поаернути назад час? Що тоді? Боже, це важко навіть уявити.

Мені так хотілося, щоб "Око Відродження" не було просто гарною легендою, і щоб полковникові Брэдфорду вдалося розкрити його таємницю.

* * *

<<попередня початок наступна>>