Головна Місячний календар Місячна астрологія Посівний календар Про сайт Полегшена версія

Сьогодні: 23-04-2017

27-й місячний день

Знак: Риби
Стихія: вода



Розрахунки

Інший день:



Фаза: остання чверть



Око Відродження
наступна>>

Книга Пітера Келдера "Око Відродження" не відноситься безпосередньо до місячної тематики, але на мене особисто, свого часу, вона справила сильне враження. І, можливо, саме практика п’яти Тибетських ритуалів була причиною змін у моїй свідомості, та виникнення інтересу до теми впливу місячних днів на здоров’я та діяльність людини.

Сам я практикую ритуали уже кілька років. І, якщо спочатку, мені іноді доводилось примушувати себе робити комплекс, то тепер ситуація змінилась докорінно – відчуваю дискомфорт в той день коли не вдалось зробити ритуали. І тут справа не в звичці. До того, що людині не подобається, або вносить постійний дискомфорт, взагалі,  звикнути не можливо – можна, лише навчитись терпіти. Ритуали ж, дійсно, піднімають тонус організму, наповнюють його енергією. Єдине, що такий ефект від вправ починаєш відчувати лише після кількох місяців практики повного комплексу з двадцяти одного повтору. Але це все дуже індивідуально і, безперечно, у багатьох прив’язаність і любов до ритуалів з’явиться значно раніше. А позитивний ефект від комплексу відчують усі, хто почне їх практикувати.

Саме через, те що на собі відчув позитивний вплив ритуалів, я взявся за переклад і популяризацію "Ока Відродження" серед україномовного населення. Але я не мовознавець і не професійний перекладач, тож і переклад мій не такий досконалий, як хотілося б. Тому прошу долучитись до виправлення помилок усіх небайдужих (E-mail: asatoweb@gmail.com).

Тим хто вже знайомий з книгою Пітера Келдера і не потрібна додаткова мотивація, можна перейти по змісту безпосередньо до опису вправ, усім іншим раджу таки прочитати книгу повністтю.

ASATO

Пітер Келдер - Око відродження

ДРЕВНІЙ СЕКРЕТ ТИБЕТСЬКИХ ЛАМ

Повість Пiтера Кeлдера про дивне відкриття
невичерпного джерела молодості,
зробленого полковником британської армії
сером Генрі Брeдфордом у горах Тибету

Глава перша
Кожний хотів би довго жити, але нікому не хочеться старіти.
- Джонатан Свіфт

Це трапилося кілька років тому назад.
Я сидів на ослоні в парку, читаючи вечірню газету. Літній джентльмен підійшов і присів поруч. На вигляд йому було років біля сімдесяти. Рідке сиве волосся, опущені плечі, тростина й важка шаркаючи хода. Хто міг знати, що все моє життя з тієї миті зміниться раз і назавжди?

Через якийсь час ми розговорилися. З`ясувалося, що мій співрозмовник - відставний полковник британської армії, який деякий час служив також у Королівському дипломатичному корпусі. З обов`язку служби за своє життя йому довелось побувати практично у всіх мислимих і немислимих куточках землі. У той день сер Генрі Брэдфорд - так він представився мені, - розповів кілька цікавих історій зі свого повного пригод життя, чим досить мене розважив.

Прощаючись, ми домовилися про нову зустріч, і незабаром наші приятельські відносини перетворилися в дружбу. Майже щодня ми з полковником зустрічалися в мене або в нього в будинку й до глибокої ночі просиджували біля каміна, ведучи неквапливі бесіди на найрізноманітніші теми. Сер Генрі виявився надзвичайно цікавішою людиною

Одного разу осіннім вечором ми, як звичайно, сиділи з полковником у глибоких кріслах у вітальні його Лондонського особняка. Зовні доносився шелест дощу й шум автомобільних шин за кутою огорожею. Потріскував вогонь у каміні

Полковник мовчав, але я почував у його поводженні деяку внутрішню напруженість. Начебто б він хотів розповісти мені про щось дуже для нього важливе, але ніяк не міг зважитися розкрити таємницю. Такі паузи траплялися в наших бесідах і раніше. Щоразу, в таких випадках, я згорав від нетерпіння, однак, поставити пряме запитання до того дня не вирішувався. Тепер же я відчув, що справа не просто в якійсь старій таємниці. Полковник явно хотів попросити в мене поради або щось мені запропонувати. І я сказав:

- Послухайте, Генрі, я давно вже помітив, що є щось, що не дає вам спокою. І я, звісно, розумію - мова йде про щось досить і досить для вас значиме. Однак для мене очевидно також є те, що вам хочеться знати мою думку по питанню, що турбує вас. Якщо вас стримують тільки сумніву щодо того, чи доцільно присвячувати мене - людину, взагалі то, сторонню - у таємницю, а я певен, що саме деяка таємниця приховується за вашим мовчанням, - можете бути спокійні. Про те, що ви розповісте мені, не довідається жодна жива душу. Принаймні, доти, поки ви самі не дозволите мені кому-небудь про це розповісти. І якщо вас цікавить моя думка або ж вам потрібна моя порада, ви можете бути впевнені - я зроблю все від мене залежне, щоб вам допомогти, слово джентльмена.

Полковник заговорив - повільно, ретельно підбираючи слова:

- Бачите, Піт справа тут не просто в таємниці. По-перше, це - не моя таємниця. По-друге, я не знаю, як підібрати до неї ключі. І, по-третє, якщо таємниця ця виявиться розкритою, вона, цілком можливо, змінить напрямок життя всього людства. Причому змінить настільки кардинально, що навіть у самих сміливих фантазіях ми не можемо зараз собі цього уявити.

Сэр Генри на деякий час замовчав.

Протягом декількох останнього років військової, служби, - продовжив він після паузи, - я командував частиною, розквартированою в горах на північному сході Індії. Через містечко, у якому перебував мій штаб, проходила дорога - древній караванний шлях, що веде з Індії у внутрішні райони, на плоскогір`я, що розстеляється за головним хребтом (тобто в Тибет). У базарні дні відтіля - з віддалених куточків внутрішніх районів - у наше містечко стікалися юрби людей. Були серед них і жителі однієї загубленої в горах місцевості. Зазвичай ці люди приходили невеликою групкою - вісім-десять чоловік. Іноді серед них були лами - гірські ченці. Мені розповідали, що селище, з якого приходять ці люди, перебуває на відстані дванадцяти днів ходьби. Виглядали всі вони дуже сильними й витривалими, із чого я зробив висновок, що для європейця, не настільки звичного до походів по диких горах, експедиція в ті краї була б завданням досить складним, а без провідника - проста нездійсненним, і шлях тільки в один кінець зайняв би ніяк не менше місяця. Я запитував у жителів нашого містечка та в інших вихідців з гір, де конкретно перебуває те місце, звідки приходять ці люди. І щораз відповідь була тією ж: "Запитай у них самих". Після чого відразу радили цього не робити. Справа в тому, що по переказах кожний, хто починав всерйоз цікавитися цими людьми й джерелом легенд, пов`язаних з тим місцем, звідки вони приходили, рано або пізно таємничим чином зникав. І за останні двісті із зайвим років ніхто зі зниклих не повернувся живим. "Гірські бігуни" - Лунг-гом-па або "Споглядальники вітру" - тибетські гінці та переносники вантажів - розповідали час від часу про свіжі обгризені дикими звірами людські кістяки в одній з далеких ущелин, але чи було це якось пов`язане з таємничими зникненнями чи ні - невідомо. Говорили про те, що з містечка за останні двадцять років у такий спосіб зникло ніяк не менше п`ятнадцяти чоловік, а кістяків знаходили тільки п`ять-шість. Навіть якщо це й були кістки когось зі зниклих, - невідомо, куди ділися інші.

Полковник ще трішки помовчав, а потім розповів про таємницю, що окутувала прибульців з далекої гірської місцевості - таємницю, про яку жителі інших районів знали тільки по легенді, що передавалася з вуст у вуста з оглядкою, мало не пошепки

Відповідно до цієї легенди - десь у тих краях був монастир, у якому жили лами, що володіли секретом невичерпного джерела молодості. У монастирі нібито перебувало щось, що оповідачі йменували не інакше як "Небесним Оком" або "Оком Відродження". Тому хто предстане перед поглядом цього "Ока" відкривався секрет невичерпного джерела молодості. "Це - велике таїнство є, тому що як би не було зруйновано часом або хворобами, негодами або пересиченнями тіло людини, відродить його погляд Ока Небесного, і молодість поверне, і здоров`я, і силу життя превелику дасть". Так говорила легенда. Розповідали навіть, що колись, дуже давно, років триста - чотириста назад, були глибокі старці, яких лами того монастиря забирали із собою і які потім поверталися в містечко на караванному шляху молодими людьми - по виду не старше сорока років. 
початок наступна>>